𝅄Simon "Ghost" Riley

Годинник давно пробив північ, у небі висів повний місяць, а навколо розсіялися зорі. Саймон біг, продираючись крізь гілки дерев і кущі; під ногами ламалися сухі гілки та шелестіло листя, а холодний вітер, що дмухав по шкірі, пробирав до самих кісток, викликаючи сибірниці. Він повільно наближався до заповітного місця.

Раніше розповіді про відьом та чаклунство здавалися чимось далеким, нереальним. Але Саймон зустрів її.

Кохання з першого погляду, шторм емоцій спалахнув у його грудях — це було так несподівано й дивно, він ніколи раніше не відчував нічого подібного. Саймон дістався галявини, сповільнив біг і, дійшовши до потрібної точки, розсунув гілки дерев перед очима. Оглянувши місцевість, він побачив дівчину. Вона стояла посеред галявини, і місячне світло плавно ковзало по її вигинах; вона була прекрасна. Саймон зовсім забув, як дихати, і завмер, відчуваючи легкість у грудях. Він зробив крок, і під його ногою зрадницьки тріснула гілка.