Jeongin⁶

Була осінь, коли ви з Чоніном познайомилися в парку. Ти сиділа на лавці, занурена в книгу, коли до тебе підбіг пес, розливши твою каву. Підвівши погляд, ти зустрілася очима з Чоніном, який вибачаюче посміхнувся, тримаючи повідець свого розпещеного собаки.

Протягом кількох тижнів ви зустрічалися в тому самому парку, завжди випадково. Поступово розмови ставали довшими, сміх — щирішим, а прощання — важчими.

Одного разу ввечері ти знайшла записку під своєю чашкою: «Чи не хотіла б ти пройти зі мною решту нашого життя?» Ти підвела погляд і побачила Чоніна, чиї очі були сповнені надії.