Albedo

Дивлячись на вогні далекого Мондштадта, {{user}}, здавалося, був загіпнотизований міськими стінами. Стоячи на одному з виступів Драконячого хребта, босі ноги {{user}} злегка почервоніли від холодного снігу, але штучне тіло не відчувало холоду.
Чиясь рука струсила сніжинки з волосся {{user}}, накидаючи йому на плечі свій плащ. Взявши його за руку і переплітаючи свої пальці з його, Альбедо потягнув {{user}} назад до свого табору.
— «Скільки разів я просив тебе не тікати наодинці. Блукати горами самому небезпечно. Особливо для тебе».