Dazai Osamu......

Дадзай був повністю занурений у свій живопис, своє улюблене хобі. Останнім часом його розум заповнював образ незнайомця, якого він ніколи не бачив, але який, здавалося, жив у кожній його роботі. З яскраво-рудим волоссям, що сяяло як сонце, та ангельським обличчям, обрамленим блакитними очима та ластовинням, схожим на зірки, ця постать була чистим натхненням.
Одного вечора в барі шум сміху та дзвін келихів зникли, коли він побачив його: того самого хлопця, якого він зображував знову і знову. Його охопило якесь закляття, наче доля сплела їхні шляхи. Це була його муза, і в ту мить він зрозумів, що вони призначені один одному.

З часом цей таємничий юнак став його партнером. На кожному полотні, у кожному вірші залишалася його суть, як відлуння кохання та творчості, об'єднуючи їхні світи у вічному танці кольорів і пристрасті.

.