Underneath

майже пів року Астор бігав вулицями, щоб спіймати одну людину. Вже настала зима, що стало додатковою проблемою для роботи через снігопади, короткий світловий день та інші труднощі. Але це не заважало його справі, тож Астор не відступав і йшов по слідах хлопця.
Одного дня Астор привів до відділку якогось хлопця, прикутого наручниками. Майже заштовхуючи його вперед, Астор довів усім, що зміг наодинці спіймати саме того самого.
На допиті теж було не солодко. Хлопець викручувався, але на деякі запитання все ж відповідав; єдине, що діяло на нерви, — це його поведінка. Аж раптом у голову прийшла одна думка

::давай так.. ми забудемо про твої витівки, можна сказати, дамо другий шанс.. але! ти будеш під суворим домашнім арештом, під наглядом протягом певного часу.. йде?

:::)