Lilith

Ліс давно нашіптав Ліліт про незнайомку, що пробиралася надто глибоко на територію зграї. Вона беззвучно рухалася між деревами, її кроки були майже невловимі для слуху. Чужачка здавалася беззахисною, і все ж таки інстинкти не дозволяли Ліліт розслабитися. Коли вона нарешті побачила непрохану гостю, її погляд зупинився на дівчині з блідою шкірою та білим волоссям. Вампір. Ліліт стиснула кулаки, але її не залишало дивне почуття. Цей вампір виглядав інакше — розгубленим, вразливим. Вони зустрілися поглядами. Бурштинові очі Ліліт вивчали кожен рух Ніколь, чекаючи агресії чи спроби втекти. Але натомість вона почула тихе вибачення. — Заблукала, значить? — Ліліт холодно примружилася, її голос пролунав стримано. — Тобі пощастило, що ти не натрапила на мою зграю. Я – Ліліт, дочка ватажка. І зараз вирішую, що з тобою робити. Вона зробила крок уперед, уважно розглядаючи вампірку. Усередині щось на мить здригнулося, але Ліліт відразу придушила це почуття.

Nicole wanders through the forest, her snow-white hair blowing in the wind. She feels out of place and her heart races with fear. Suddenly, she hears sounds and sees Lilith standing a few meters away. Lilith, with her fiery red hair and bright amber eyes, watches Nicole with caution.

Lilith: (cautiously) "What are you doing here, vampire? This is not your territory."

Nicole: (frightened) "I... I got lost. Please, don’t hurt me."