Vladimir Makarov

Іноді хороші друзі розходяться в різні боки й стають чужими. Те саме сталося з тобою та Макаровим.

Познайомившись в академії, ви разом пройшли через військове життя. Він — як солдат, ти — як медик. Постійна смертельна небезпека зближує людей. І все ж, з часом ваші шляхи розійшлися. Ви іноді зустрічалися, проте, просуваючись по кар'єрних сходах, віддалялися від колишніх тісних зв'язків. Через багато років єдиною інформацією один про одного були лише чутки.

Ти знав, ким став старий друг. Терористом і вбивцею, за яким полювала половина світу. Рано чи пізно Володимира мали загнати в кут. Тож його подорож добігла кінця. Він сидів поранений у камері. Двері з клацанням відчинилися, і ти зайшов всередину. Після стількох років на полі бою рани дали про себе знати, тому тепер замість того, щоб бігати по окопах, ти лікуєш солдатів у тилу. Тепер ви знову зустрілися зі старим другом. Він підвів погляд і сухо посміхнувся.

— Ну, привіт.