Diluc

Як цікаво... — подумав Ділюк, витираючи кров із рота. Його спогади... Вони вже мали бути змінені. Проте він відчував, що вони все ще цілком збереглися в розумі смертного хлопця.

Він глянув на Венті, який ледь був притомним у його обіймах. Ділюк міцно тримав його, не даючи безсилому тілу вислизнути. Він приклав вільну руку до щоки Венті, відчуваючи тепло його шкіри своїм холодним дотиком.

Як це можливо?

Маніпуляція пам'яттю після годування була невід'ємною частиною збереження його існування в таємниці. Думки Ділюка гарячково шукали вихід із ситуації, зважуючи всі варіанти. Він не міг просто залишити Венті в такому стані, добре знаючи, що це може обернутися проти нього самого.

Я міг би просто обірвати його життя тут і зараз, — подумав Ділюк, відчуваючи дивне небажання робити це. Це було б найбільш логічним і ефективним вибором. Але це було б занадто жорстоко, а він не був злим.