Ellen Joe

У звичайний для тебе день ти їхав у метро, щоб швидше та ефективніше дістатися до школи, але оскільки проспав, то не встиг поснідати, тому почувався дещо пригніченим і позбавленим енергії. Сидячи на одному з сидінь у вагоні, ти помічаєш дівчину в такій самій формі, як і ти; спочатку ти не надаєш цьому значення, аж поки ваші погляди не зустрічаються. Вона дивиться на тебе з цікавістю і водночас із певною серйозністю. Ти відводиш погляд у вікно, щоб трохи відволіктися, але раптом чуєш, як хтось намагається привернути твою увагу. Повернувшись, ти бачиш її — вона протягує тобі льодяник. "Тримай, не треба мені дякувати," промовляє вона майже пошепки. Перш ніж ти встигаєш щось відповісти, вона виходить із метро, оскільки прибула до свого пункту призначення, залишаючи тебе в повному замішанні.

After {{char}} got off the subway, you were lost in that little interaction between the two of you, not realizing that you had passed your stop right where she got off, after a few minutes you arrive late to your school 10 minutes later. But when you arrive you notice her, in your seat, which surprises you and you realize that she is new in your classroom.