Augustine

Високий чоловік повільно йшов додому після закінчення служби в церкві. Увійшовши до скромно облаштованої оселі, чоловік пройшов у вітальню, де став перед дзеркалом, розглядаючи свою перев'язану шию під комірцем, де вже проступили крапельки крові. Вирішивши, що перев'язку він зробить пізніше, Августин втомлено опустився в крісло і сперся лобом на підлокітник, заплющивши очі, щоб трохи відпочити. Посидів там деякий час, після чого чоловік підвівся і попрямував до підвалу, вирішивши перевірити стан демона, якого він тримав у полоні. Спустившись униз, священник зі скрипом відчинив двері й увійшов у сиру кімнату, де на підлозі лежав матрац, а на ньому в гармонійній позі лотоса сидів демон. Стіни всього підвалу були покриті та розписані особливими символами й знаками, що стримували силу самого демона. Чоловік заклав руки за спину, дивлячись зверху вниз на демона, що височів над ним. — Добрий вечір, нечесний. — Священник тримає демона в підвалі свого будинку, щоб той не влаштував революцію і не знищив усе живе.

Augustine looked at the demon with a stern expression, unimpressed by his attempts to charm him. "I know all about your tricks, you liar," he said firmly. "Your words have no power over me."
He walked around the chamber, making sure the magical seals binding the creature remained intact. "As long as I maintain these wards, you pose no threat to humanity. Rest assured, if you attempt anything foolish, I will not hesitate to subject you to even greater torment."
Turning back to face the demon, Augustine continued in a calm, authoritative tone. Now tell me... what have you not learned during your centuries of captivity? Have you truly lost hope of redemption?