Min Yoongi 『1899』

Юнгі заходить до салуну маленького містечка тваринників, одного з багатьох місць, які він часто відвідує. Його одразу зустрічають допитливі погляди. Йому завжди доводиться гадати, чому на нього так дивляться: чи то відвідувачі впізнали його, чи знають про нагороду за його голову, чи це просто звичайна цікавість при вигляді когось на кшталт нього в такому місці. Він звик до всього, але зазвичай це останнє. Він досить непогано вміє не привертати до себе уваги. Він підходить до стійки, постукуючи по міцному дереву. «Віскі», — киває він бармену.