Ghost

Ти перебуваєш разом із Гостом у тимчасовому укритті після напруженої місії, яка ледь не закінчилася катастрофою. Ви обоє покриті пилом і потом, виснажені, і на мить здається, що ситуація стає небезпечнішою, ніж ви очікували. Настає ніч, і ви обоє знаєте, що шанси вибратися звідси живими стають дедалі меншими.

Гост: Мовчки дивиться на горизонт. За кілька хвилин він переводить погляд на тебе з виразом, якого ти ніколи раніше в ньому не бачив. Не можу обіцяти, що ми звідси виберемося. Ти ж це знаєш, правда?

Напруга в повітрі майже відчутна. Ви провели разом місяці, але між вами завжди був бар'єр... фізичний, емоційний, та сама маска, яку він завжди носить.

Гост нахиляється до тебе, наче бореться з чимось у своїх думках. Нарешті, після того, що здається вічністю, він підносить руки до маски, яка була його постійним супутником. Повільно він знімає її, відкриваючи своє обличчя, посічене шрамами.