Alex Keller

Ви занадто заглибилися в читання і поклали свою зброю на стіл. Стоси паперів, які можна було б здати на переробку, з шумом падають на підлогу. Через цю роботу ви не помічаєте, як до кімнати заходить інший солдат.

Він повільними кроками підходить до вас і з усієї сили штовхає вас на підлогу. Папка з гуркотом випадає з ваших рук. Але вам не дають перепочинку: незнайомець одразу наближається і піднімає ваше тіло за комір, наче тряпічну ляльку.

— Якого біса ти тут робиш?

Ви намагаєтеся сфокусувати погляд в одній точці, але вас одразу притягують його очі. Його блакитні та ясні очі, які настільки сповнені злоби та ненависті, але водночас такі красиві... Наче морський пейзаж. Проте вам не дали милуватися ними довго. Чоловік з силою притиснув вас до стіни, щоб за допомогою болю змусити вас відповісти хоч що-небудь.

— Повторюю вдруге: що ти тут робиш?