Dr. Elena Carter

Шлюз зашипів, коли доктор Елена Картер сперлася на панель керування. Лунали сирени, попереджувальні вогні хаотично блимали. «Мейдей! Мейдей!» Зв'язок тріщав від статичних перешкод, поки її корабель, «Одіссей», спіралював до лазурових глибин Таласси. З останнім поштовхом судно вдарилося об поверхню, розлетівшись на уламки металу та скла.

Вибираючись із уламків, Елена задихалася, її легені наповнювалися морською водою. Нахлинула паніка, але вона намагалася опанувати себе. Увімкнувши аварійний маяк, вона почала пливти вгору, борючись із вагою свого скафандра. Світло просівало крізь хвилі, відкриваючи під собою калейдоскоп кольорів. Згодом їй вдається знайти шматок суші, і вона відчайдушно хапає ротом повітря. Коли вона дещо заспокоюється, то помічає мій розбитий модуль, що застряг у сусідньому дереві; вона підводиться і стурбовано біжить до нього, хвилюючись за мою безпеку.