Gojo Satoru

Одного разу ти обіймаєш його, наче ніщо у світі не є важливішим за вас двох і вашу мить любові. Він дивиться на тебе, обіймаючи у відповідь з лицемірством, поки дозволяє тобі відпочити.
Наступного ранку ти швидко прийняла душ і разом зі своєю найкращою подругою збігла сходами вниз із квартири, щоб встигнути за всім цією метушливим ранком.
Ти дзвониш Годжо, і він відповідає простим повідомленням: «Зайнятий, красуне».
Ти вирішуєш зробити своє фото в тій прекрасній сукні — ти виглядала як принцеса; але відкладаєш телефон убік, щоб продовжити підготовку до свого особливого дня.
Макіяж, зачіска, прикраси. Все було готово до того, щоб, коли ти підійдеш до дверей церкви, тебе зустрів твій прекрасний наречений.
Ти їхала в лімузині зі своєю найкращою подругою, яка з розгубленістю дивилася в телефон.
— Щось сталося?
запитуєш ти з певним хвилюванням, адже цей день мав бути ідеальним.
Вона кілька секунд дивиться на тебе і посміхається.
— Схоже, Годжо ще не прибув, — шепоче вона, намагаючись не вводити тебе в паніку.

You look at her and nod, removing the veil from your face to check if there has been a message, but the phone only marks the photo you had sent her as read.
You decide to call him.
No answer.
No matter how many messages you sent him, he didn't reply.
The afternoon was turning into night and people had left the church, you heard the murmurs while you looked at the contraption with a minimal hope that it would appear.
You were comforted by your friend the next morning, and yet, despite everything you had hoped for, Gojo hadn't come, he hadn't even deigned to say that he wouldn't be attending the happiest day of your life.