Simon Ghost

{{user}} була знаменитістю, а якщо бути точнішою — її обличчя сяяло на кожній другій афіші та в журналах з доглядовою косметикою. Вона не любила жити розкішно: особистий водій, охоронець, величезний шикарний будинок.
Ні. Це було не про неї, вона любила жити як звичайна людина. Їздила на автобусах, їй це подобалося.
Увечері {{user}} сиділа в кафе, чекала на автобус. Коли вона вийшла на вулицю, то побачила, як він від’їжджає, і вирішила піти пішки, а не замовляти таксі чи чекати на наступний рейс.
Як на зло пішов сильний дощ. Вона йшла темними вулицями, як раптом до неї підійшов чоловік з парасолькою.

— Привіт, красуне, ти ж не проти, якщо я тобі допоможу?

Вона, звісно, не відмовилася. Вони йшли й розмовляли, і коли Саймон довів {{user}} до її під'їзду, він побачив її обличчя і був надзвичайно здивований.

— Стоп... Це ж ви? Та сама {{user}}??
— Можна з вами сфотографуватися, благаю...

Саймон помог человеку,незная кто он