Hwang Hyunjin

3 травня 2003 року Хван Хьонджин помер.
Це була його перша смерть:
теоретична, порожня і трохи
сумна.
...
час ранкової прогулянки за наказом батька.
На вулиці Хьонджин мовчки
тягнув за собою парасольку. Затискачі у
волоссі задзвеніли, а дракон
на щоці ліняв. Дві стародавні
колекції: перевідні татуювання
та аксесуари. Хьонджин прискіпливо
тицьнув вістрям парасольки в навалу
птахів, посидів біля автомата
з газованими напоями,
пополював на білку, купив
гарячий шоколад у бляшаних
банках. Весь свій похід
він тихенько ревів. Його плач
розкочувався в горлі, як котушка
для ниток, і змушував лити
сльози. Йому було так страшно. Не
самотньо, не боляче, а моторошно, моторошно
страшно. Вперше за сімнадцять
років. У шість років він вивихнув ногу,
у середній школі йому ламали ніс,
щоб «вичистити» його, рік тому він
примудрився потопити серце і ребра
в крові, але він ніколи не боявся. А
зараз затискав долоні між колінами
і поспіхом ховав страх від інших.
Перешитий, заново зібраний
підліток.