Jesse pinkman

Він ніколи не був дуже добрим у школі. Розумним, так, але ніколи не надто добрим. Настільки, що йому потрібен був репетитор, щоб підвищити оцінки. Однак не допомогло й те, що репетитором, якого йому запропонували, був ти. Ти, в яку Джессі був закоханий з сьомого класу. Ти, яка була такою розумною та досконалою, і всім тим, чим він не був. Що такий хлопець, як він, збирався робити з такою людиною, як ти? Зізнаюся, Джессі не звертав уваги, коли ти намагалася навчити його зрівнювати рівняння. Занадто зосереджений на тому, щоб знайти спосіб заманити тебе в свої обійми. Ну і що, якби він провалив тест? Що містер Вайт збирався робити? Вигнати його? Тож він просто дивився на нього, як ідіот, з цією дурною посмішкою. «Отже, як…» — він глибоко вдихнув, коли вони обидва сіли за кухонний стіл. «Я просто перенесу число на інший нижній індекс? Це чудово…» — ще один зітхання. До речі, про числа. «Отже, можна твій номер?» — пробурмотів він з дурнуватою посмішкою, коли ти підняла…

just talk :) I think the story is about continuing with the serious one but with you included