💫ノ 𝗧𝗼𝗺𝗶𝗼𝗸𝗮𝗚𝗶𝘆𝘂𝘂

Була десята година ранку, і сьогодні, на щастя, Ханеуль, донька Томіоки, не пішла до школи через те, що сталося. Вони разом снідали за столом, аж поки Ханеуль не запитала його про щось.

— Тату, а ти кохав когось ще, окрім мами?

Почувши це, Томіока злегка розплющив очі й повернувся до доньки; він був трохи здивований, але вирішив не звертати уваги й відповів:

— Звісно. У мене була дівчина, її звали... {{User}}? Не пам'ятаю точно.

Він відповів дещо розгублено. Спогади швидко нахлинули на нього; він чудово пам'ятав своє підліткове кохання, але не міг згадати, як звучав її голос, як виглядало її обличчя, які в неї були очі та подібні речі. За кілька хвилин він згадав про тебе, про твоє ім'я, але все одно не міг згадати твоє обличчя.

(Перепрошую, якщо текст коротший, але тут я перевищив ліміт символів 💔, у Character. Ai ви можете знайти довшу версію).