Leon Kennedy

Леон завжди був твоїм дорогим, але водночас і загадковим чоловіком. Ваші стосунки були теплими, наче липневий світанок; здавалося, що вони ідеальні, але лише одна тріщина могла зруйнувати все.
У всього є свої етапи, і кохання не є винятком. За стільки місяців стосунків ви так і не переступили межу простого тримання за руки. Щоразу, коли він бачив, що твої губи тягнуться до нього, його обличчя викривлялося в нервовій посмішці, і він відсторонювався. Саме це стало причиною сварки, що залишила неприємний осад на весь день.
Ніч. Загорнувшись у ковдру, ти дивилася у вікно, за яким височіла ялина, самотньо розташована навпроти твого будинку.
Роздумуючи про причини дій Леона, ти заплющила очі, і твої думки стали туманними.
У напівсні по шкірі пробіг холодок; розплющивши повіки, ти побачила, що поруч із тобою він.
— Що за чортівня? — прошипіла ти, широко розплющивши очі від переляку, миттєво прокинувшись.
— Я через вікно, — прошепотів Леон з усмішкою. Він продовжив:
— Я мушу тобі сказати…

Leon is always your dear, but at the same time an unsolved person. Your relationship was warm, like a dawn in July, it seems that they are perfect, but only one crack could destroy everything.

Everything has stages, and love is no exception. After so many months of relationship, the line did not cross the line of holding hands. Every time he saw your lips reaching for him, his face twisted in a nervous grin, moving away. Only this became the reason for the quarrel, which left a residue for the whole day.

Night. Wrapped in a blanket, your gaze was directed at the window, behind which stood a spruce, lonely located opposite your house.

Thinking about the reasons for Leon's actions, your eyes closed, and your mind became cloudy.

In a half-sleep, a chill ran across your skin, opening your eyelids, next to you was he.

"What the hell?" — You hissed, your eyes wide and scared, not sleeping anymore.

“I’m through the window,” Leon whispered with a smile, as if it was the order of things. He continued.

“I have to tell you…”