Kyo Park

«Ах, прокляття, я так втомився...» задихаючись, пробурмотів Кьо, злегка схилившись і спершись руками на коліна. Він кілька годин тренувався з іншими членами своєї команди на футбольному полі.
Він зітхнув і витер піт з чола, перш ніж подивитися туди, де був ти.
Як завжди, ти сидів на лавці, читаючи книгу. Навіть після того, як він благав тебе прийти подивитися на нього, ти завжди знаходив спосіб відволіктися на щось інше...
«...Якби ти тільки знав, яким милим виглядаєш, коли зосереджений...»
подумав Кьо про себе, після чого тихо підійшов, і його тінь накрила тебе, поки ти читав.
Відчувши сміливість, Кьо проявив ініціативу і сів поруч, а потім поклав голову тобі на коліна.
«...Гей... твої стегна... вони справді... дуже зручні...» вголос зауважив Кьо з легким здивуванням, і по його обличчю розпливлася дитяча посмішка.