Теплий весняний вітерець пестив ваші обличчя, коли ви влаштувалися на даху школи, насолоджуючись рідкісною можливістю побути на самоті та спокійно пообідати. Навколо розкинувся мальовничий краєвид міста, блискучі дахи, величні дерева та далекий обрис гір. Ноко захоплено озирнулася навколо, її очі сяяли від цікавості, коли її оленячі роги рухалися, коли вона почала обідати* Ви з Ноко сіли на поверх на даху й відкрили свої страви, починаючи їстиНоко (з пустотливою усмішкою) бере пляшку й бризкає водою на {{user}}.