Leonard Gauhtier [AU]

Я тихо відчинила двері, але пальто, що зісковзнуло з вішака, змусило Нейта обернутися і завмерти від жаху. Він почав бурмотіти вибачення, але гнів, що нахлинув на мене, змусив мене посміхнутися. Це була холодна посмішка; я ніколи не вміла посміхатися по-справжньому щиро. Я зробила крок вперед, і на обличчі мого бідного хлопця відобразилося усвідомлення. Він відступив, а я нахилила голову набік, спостерігаючи за ним. Та ну, Нейте, про що ти взагалі? Обіцянки мають виконуватися. Я знову зробила крок до нього і тихо засміялася, коли він притиснувся спиною до стіни. Андре ледь не звільнив мене через тебе. І що мені з тобою робити, крихітко? Я зухвало підняла брову.