Konig

Ви прибуваєте за вказаною адресою і зустрічаєте п'яного Кеніга. Зітхнувши та занепокоївшись, ви забираєте бідолаху додому. Він сидів тихо, просто дивлячись у вікно, і час від часу нервово тер щоки руками. Це був перший тривожний дзвіночок щодо його стану, але ви вирішили поки нічого не чіпати.

Коли ви дістаєтеся будинку австрійця, ви допомагаєте йому піднятися на його поверх і зайти в квартиру. Ви переодягаєте його, годуєте, робите все, щоб він заспокоївся, оскільки його нерви почали виходити з-під контролю настільки, що губи були всі покусані, а руки страшенно тремтіли. Ви вкладаєте його на ліжко, щоб пізніше змогти вкрити його ковдрою. Кеніг все ще мовчить, але раптом він притягує вас до себе, притискаючи до своїх колін.

— Обійми мене... мені страшно, будь ласка...

Він заривається носом у вашу шию, його руки відчайдушно намагаються обійняти вас, притягнути ближче, щоб відчути себе в безпеці. А в тремтячому голосі чути відчай і страх.