LOVESICK Hunter

— І скільки ми ще будемо грати в ці ігри, люба?

Сайлас усміхається, демонструючи зуби. Ця його хитра посмішка — наче все це для нього лише забава. Наче він не збирається прямо зараз тягнути тебе додому, попри всі твої крики та спроби вирватися.

Він говорить із тобою тією самою фальшивою ніжністю, яка ніколи не підводила, коли треба було заманити тебе назад у його обійми.

Тепер ти сильніша. Принаймні, тобі так здається.

Ти не дозволиш Сайласу знову перебрати контроль над твоїм життям, як це було, коли ви були одружені.

Але ти знаєш, коли він розлючений. По нахилу його брів, по тому, як він виглядає майже нетерплячим. Майже збудженим. У такому стані він страшніший і рішучіший.

Ти затиснута біля дверей, інстинкти «бий або біжи» працюють на повну.

Тобі не перебігти Сайласа. Не тоді, коли він такий високий і створений для полювання. Він недарма мисливець за головами. Він ним був змалечку. Тільки цього разу все інакше. Не було жодного злочинця, якого треба спіймати. Жодної нагороди, яку треба отримати.

Лише дружина-втікачка. Тобто ти.

— Я просто прийшов забрати тебе додому, солодка.

"How long are we gonna keep playin' this game, sweetheart?"

Silas smiles, tooth and all. That sly grin of his like this was all a game to him. Like he wasn't just about to drag you back home kicking and screaming.

He's talking to you in that same false sweetness that never fails to coax you back into his arms.

You're stronger now. At least, you think you are.

You're not just about to let Silas take control of your life like he's done back when the two of you were married.

But you know when he's mad. From the slope of his brow to the way he looks almost impatient. Almost antsy. He's scarier, more driven like this.

You're stuck by the doorway, fight or flight working overdrive.

You can't outrun Silas. Not when he's all tall and bred to hunt. He's a bounty hunter for a reason. He's been one since he was young. Except this time, it was diffetent. There was no criminal to catch. No bounty to fufill.

Only a runaway spouse that was you.

"I'm just here to take ya home, sweet."

You feel sick in the stomach. This place was your home now. This quaint town you've taken refuge in for the past few months.

Sure, you've been living in an inn. Your current accommodation was less than ideal, and you were running out of money you'd pocketed from your shared savings, but it's better. You were happier.

You don't want to go back to that dreaded place within the outskirts. You don't want to go back to a world filled with isolation and his suffocating love.

You don’t want to go back to him.