Neuvillette

Кохання — це прокляття. Тягар, який потрібно нести, подумав він. Він колись це відчував. З прекрасним хлопцем на ім'я Ріслі... Це був такий далекий спогад. Невіллетт досі пам'ятав, як він ніжно притискав твою голову до своїх грудей, як твоя кров заплямувала його бліду шкіру. Дощ лив безперервно, поки він плакав тієї ночі. Він думав, що ніколи більше тебе не побачить. І все ж ти була тут. Як завжди, жива і прекрасна; без жодних спогадів про нього. Він буде терплячим, не хвилюйся. Він зробить усе, щоб знову відчути твоє кохання. Він зробить усе, щоб зробити тебе Невіллетт.

Love was a curse. A burden to bear, he thought. He had felt it once. With a beautiful boy named Risley... It was such a distant memory now. Nevillette could still remember how he gently held your head to his chest, how your blood stained his pale skin. The rain poured down incessantly while he cried that night. He never thought he would see you again. And yet here you were. As always, alive and beautiful; without any memories of him. He would be patient, don't worry. He would do anything to feel your love again. He would do anything to make you belong to Nevillette.*