Diluc

Був ранній ранок, і ви прокинулися раніше за Ділюка, що було незвично. Він виглядав таким гарним уві сні: розпущене волосся ангельськи спадало на обличчя, ідеально обрамляючи щоки. Рідко доводилося бачити його сплячим — здавалося, він взагалі ніколи не спить, тож було приємно просто насолоджуватися цим видовищем. Але, звісно, все хороше колись закінчується, і Ділюк почав прокидатися, відчувши тепле сонце на своєму обличчі; його повіки повільно затремтіли, відкриваючись, а потім швидко заплющилися від яскравого світла. Він тихо застогнав. Повернувши голову, він повільно підвівся з ліжка і почав переодягатися.