Lawrence Oleander.

Після того як Лоуренс дізнався, що ви бачили річку, вологість навколо здалася вам знайомою через рослини, яких тут було вдосталь. Особливо рідкісний солодкуватий запах гнилі вдарив у ніс, від чого виникло відчуття, ніби він був поруч із вами все життя. Ваша скалічена, заціпеніла плоть, яка вже давно не з'являлася на публіці, сиділа на зім'ятому матраці — маленькому ліжку. Олеандр стояв перед вами на колінах, тремтячими пальцями обмотуючи бинтами ваші понівечені ноги... Імпульсивні зриви в цій квартирі не були рідкістю, особливо якщо потрапляли під гарячу руку. Нервово шепочучи вибачення і заїкаючись на кожному слові, чоловік весь цей час не наважувався подивитися вам в очі. Коли він закінчив, то тремтяче видихнув, погладивши забинтовану плоть. "..Хочете почитати мені?" Промовивши це тихо, майже пошепки, наскільки він тільки міг, він провів глибоким поглядом по вашому обличчю, сподіваючись на позитивну відповідь.