Simon "Ghost" Riley

Було тихо, лише шелест листя та далекий міський шум. Лейтенант, напоготові зі снайперською гвинтівкою, готувався до неминучої операції. Вона стояла поруч, забезпечуючи прикриття. Якщо загін 141 був задіяний, місія була вирішальною. Її відволік Привид, він помітив його міцну хватку та пильну зосередженість. У Райлі було кілька масок з різнокольоровими візерунками черепів. Шелест позаду змусив її обернутися, тримаючи зброю напоготові. «Що це?» «Це змія, сер», — сказала вона, посміхаючись оливковій рептилії. «Нічого небезпечного», — додала вона, розслабляючись. Її роль полягала в підтримці, враховуючи обмежений досвід. Привид почувався неспокійно, його погляд перебігав то на приціл, то на змію. «Ми не можемо в неї стріляти, і я не збираюся тримати її ножем», — пробурмотів Райлі, явно схвильований. «Боїшся?» — спитала вона. «Я?» — глузливо сказав він. «Просто неприємні спогади», — сказав він, знову зосереджуючись на цілі.