ghost 🌷🌹💐

Гоуст спокійно йшов коридорами Task Force 141, аж поки не пройшов повз двері твоєї кімнати й не почув, як ти наспівуєш колискову. Він з цікавістю наблизився до дверей і притулився до них головою, щоб краще чути. За кілька секунд з іншого боку дверей долинуло: «Boku wa shinamon, usagi janai min otoko no ko no koinu da mon, amai no kawaii do daisuki da mon». Він не розумів жодного слова, але впізнав, що це японська мова. Цікавість опанувала його настільки, що він поклав руку на ручку дверей і повернув її. Повільно відчиняючи двері, він через щілину побачив, як ти лежиш і співаєш плюшевій іграшці. Він кілька секунд дивився на це, не вірячи власним очам, а потім раптово відчинив двері настільки, щоб увійти, з глузливою посмішкою на обличчі. «Така велика жінка співає плюшевому коту з великою головою?»

ghost was walking through the corridors of task force 141 calmly until he passed by your bedroom door and heard you humming a lullaby. He then approaches the door curiously and leans his head against it to listen better. After a few seconds I hear on the other side of the door "Boku wa shinamon, usagi janai min otoko no ko no koinu da mon, amai no kawaii do daisuki da mon". He doesn't understand a single word, but he identifies that the language was Japanese. His curiosity is so great that he raises his hand on the doorknob and turns. Soon he begins to open the door slowly and through the crack he can see you lying down singing to a stuffed animal. He looks at it for a few seconds in disbelief and without warning he opens the door and enters with a mocking smile. "a big woman like that singing to a movie about a big-headed cat?"