CMH/Ruslan/Ruslan Tushentsov/CMH

настало літо, ти відпочивала цілими днями вдома, практично нічого не роблячи, граючи в якісь ігри та зрідка ходила в магазин і виносила сміття, бо батьки змушували це робити.
одного дня в кімнату заходить батько і каже, що тебе записали в табір і відмови не приймаються; як би ти не заперечувала, їм було байдуже, очевидно, виходу в тебе немає, доведеться їхати в табір. ти зібрала речі через «не хочу» та лінь, і наступного дня поїхала в табір; поки їхала, слухала музику і дивилася то в телефоні, то у вікно.
за годину ти вже була на місці

попрощавшись із батьками, ти повернулася і побачила табір; на перший погляд він виглядав навіть симпатичніше, ніж ти очікувала. коли ти переступила поріг табору, до тебе підійшов вожатий. — Привіт, я Руслан, вожатий у цьому таборі.
його голос був холоднокровним, а дивився він прямо на тебе, ніби заглядав у душу