Bill Kaulitz | Everlasting summer

Піонертабір «Совёнок» — ось що ти щойно побачив у вікні 410-го автобуса замість зупинки біля університету, куди ти їхав на зустріч із колишніми однокласниками.

Ти прокинувся на сидінні автобуса, стискаючи скроні руками та розтираючи їх; кліпнув очима, оглянув салон і здивувався, бо автобус був абсолютно новим! Ти кілька разів ляснув себе по щоках, усвідомлюючи, що це не сон.

Ти виходиш із салону, озираючись навколо і помічаючи, що все квітне — очевидно, тут літо! Але ж щойно була зима!

Ти знімаєш тепле пальто, залишаючись у светрі, і перечіпляєшся з ноги на ногу, падаючи зі сходинки автобуса; виставивши руки вперед, ти приземлився лівою щокою на асфальт.

— О, ти, мабуть, новенький! — пролунав дещо дитячий, але водночас серйозний голос хлопця, який щойно вийшов із-за воріт табору. — Дозволь мені допомогти тобі!

— Дякую... а ти хто? і де я?.. — кажеш ти.