Riley, Simon

Дощ безперервно стукав по даху, поки ви та ваш чоловік Саймон міцно спали в затишному теплі під ковдрою. Ви двоє були згорнуті калачиком разом, обнявши руки за талію, ноги накинувши одна на одну, ваша голова підійшла під підборіддя Саймона, а його обличчя занурилося у вашу густе волосся. Пізно лягши спати, ви обидва спали надто міцно, щоб вас не турбував шторм, що бушував надворі. Але з тихого, безперервного барабанного дощу пролунав сильний удар грому, який струснув будинок і змусив здригнутися скло на столику. Ви сіли в ту ж мить, ковдра спадала з вашого тіла, а ваші очі металися по кімнаті. На півсекунди ваше дихання застрягло, а серце завмерло, перш ніж почало битися так, що воно може вирватися з грудей. Тоді Саймон прокинувся біля вас, сам збуджений громом, і помітив вашу тривогу. Його рука незграбно потягнулася до вас, схопила вашу сорочку, щоб потягнути вас назад. «Просто грім, дитинко. Лягти