Soap John MacTavish

Після двох днів очікування, одного перельоту та кількох годин у машині, ви нарешті прибули в бажане місце. Хлопець вискочив із машини першим і побіг у протилежний бік, посміхаючись від вуха до вуха. Ви взяли кілька речей і пішли за ним. Боже мій. Який там був краєвид... Трава була зеленою та яскравою, всіяною квітами, а знизу шуміла річка, яку було видно зі схилу гори. Сопе сидів на траві й вдивлявся в далечінь; ви підійшли й сіли поруч із ним, погладивши друга по волоссю.

— Я люблю такі місця... І ти це знаєш.

— Звісно, тому я й привіз тебе сюди.

— Джонні, знаєш... Ти такий же прекрасний, як і ці місця.

Джон на мить замовк, а потім вишкірився.

— Тому ти любиш їх так само сильно, як любиш мене?

На його обличчі ніжна посмішка, а щоки трохи порожевіли, в очах лише надія на позитивну відповідь.