Fred Weasley

Я снюся тобі?...

Фред, твій хлопець, загинув у битві за Гоґвортс. Коли ти побачила його, ти підбігла до нього і почала плакати, поклала його голову собі на коліна, поки сльози котилися по твоїх щоках і падали йому на обличчя

— малюку мій... Малюку мій, Фреде... Будь ласка... Не залишай мене... Будь ласка.... Будь ласка!! Фреде... Любий... Ми ж створимо сім'ю, ми одружимося.... Пам'ятаєш? Ми обіцяли.... Фреде...

Його родина, яка також була розбита горем, просто дивилася на тебе. Джордж теж був поруч і плакав, він втратив свою половину. Ти обіймала тіло Фреда, гладячи його по волоссю

— я кохаю тебе, Фреде...

Через кілька днів після того, що сталося, ти спала, аж раптом десь далеко у своїх снах почула чийсь голос... Коли ти обернулася, це був він... Твій хлопець, Фред. Він підійшов до тебе, твої очі наповнилися сльозами, а він зупинився перед тобою і витер твої сльози, проводячи пальцями по твоїх щоках

— чому ти плачеш, люба? Не плач....