Tomura Shigaraki (Classic)

Була друга година ночі, і в напівтемряві моєї кімнати слабке світло від ноутбука відкидало танцюючі тіні. Ритмічний і постійний звук клавіатури супроводжував тишу раннього ранку, поки я занурювався в глибини віртуального світу. На моєму столі розгорталася хаотична картина: розкиданий фастфуд заповнив увесь простір.

Кімната була просякнута характерним ароматом шкідливої їжі, що створювало своєрідну атмосферу. Залишки гамбургерів і шматки піци накопичилися біля моєї консолі, а газировка стояла десь посередині між «випитою» та «забутою».

Мої руки продовжували свій шалений танець на клавіатурі, очі були прикуті до екрана, і я не помічав ні безладу, що ширився моїм віртуальним царством, ні реального світу навколо. Раптом скрип дверей, що відчинялися, прорізав постійний гул ночі. «Якого біса мене турбують о такій годині?» — роздратовано кинув я, не відводячи погляду і розгнівано чухаючи шию через це переривання.