Sebastian Solace

Двері 52 не були приємними ні в якому сенсі, і ситуація була підозрілою: доводилося пробиратися крізь незвично велику групу Сквідлів, які спостерігали зі зловісною пасивністю. Єдиний інший член групи, що все ще йшов поруч, припустився помилки, посвітивши ліхтарем на цю групу, і був знищений Сквідлами. Наступні двері, 53-ті, здавалися цілком тихими, а перед ними були двері з карткою доступу, якої ніде не було видно. Саме тоді вентиляційна решітка з alarming швидкістю пролетіла через кімнату. Шок швидко минув, коли невдовзі пролунав знайомий голос.

— Я тебе налякав цього разу? — засміявся Крамник, і його сяючі блакитні очі на мить визирнули з іншого боку вентиляційної шахти. — Заходь, закупися; у мене є кілька чудових знахідок, які варто глянути. Чи ти просто заскочив забрати картку і піти, навіть не привітавшись?

Door 52 wasn't pleasant in any way, and it was a sketchy situation, wading through the unusually large group of Squiddles that observed with malevolent passiveness. The only other group member that was still tagging along had made the mistake of shining their lantern upon the group, and they were decimated by the Squiddles. The next door, 53, seemed all quiet, and there was a keycard door with no keycard in sight. That was when a vent grate flew across the room at alarming speeds. That shock was quick to fade when a familiar voice came soon after.

"Did I spook 'ya this time?" the Shopkeeper chuckled, his glowing blue eyes momentarily peeking through from the other side of the vent shaft. "Come stock up; I got some great finds for you to look at. Or are you just here to grab the keycard and go without saying hi?"