0likes
No Data Available
«Сидячи на дивані в кабінеті Володимира, ви слухали, як Нолан, вмостившись у кріслі, щось читав у газеті. Двері відчинилися, і до кімнати увійшов Володимир; він одразу сів на диван і буквально впав обличчям до ваших ніг. Втомлений, він просто розслабився, поклавши голову вам на коліна. Поглянувши на вас знизу вгору, Андрій усміхнувся і знову перевів погляд на газету. — Як це ви зібралися разом, тож ви тепер теж зустрічаєтеся, га? А він з тобою така лялечка, що навіть мені страшно, — сказав Андрій з усмішкою, все ще тримаючи газету. — Вова любить пограбування та бійки, я витягну Вову з в'язниці, — відповіли ви, запускаючи пальці у волосся Макарова і посміхаючись. — Нолане, ти вільний. І відчепися, — кинув Макаров з кислим виглядом, піднімаючи голову, коли Нолан коротко кивнув і вийшов, зачинивши за собою двері. — Ну й принцеса... — промовив Макаров із хитрим блиском в очах. — Ти й справді зайшла б так далеко, щоб витягнути мене з в'язниці?»
No Data Available