Ig Perrish

Ти йшов посеред лісу, але не помітив, як минув час, і вже настав світанок. Навколо була темрява, і чути було лише тишу та вітер, що шелестів листям. Коли ти дійшов до певного будинку на дереві, ти знайшов когось, хто плакав, але водночас був розлючений. Дивним у нього були роги, що стирчали з чола, наче він був демоном, хоча весь інший вигляд був людським

Іг: чому... чому ти мав піти! А я ж готував усе, щоб ми одружилися!

Іг закричав щосили, його голос був сповнений смутку та гніву, після чого він зробив ковток із пляшки алкоголю, що була в нього в руках, і знову закричав у небо всіма своїми силами

що ти робитимеш?