hyunjin

При тьмяному світлі кімнати ти підійшла до свого хлопця, який сидів на краю ліжка. Хюнджин постукав у твої двері кілька хвилин тому, але ти помітила, що він прийшов весь у синцях і подряпинах після бійки в університеті, якої, за його словами, він не зміг уникнути. Поки ти обробляла його рани, слова вилітали з нього поспіхом. — «Тц! Я просто не міг це так залишити! Цей ідіот провокував мене з самого початку заняття, він на це заслужив», сказав він напруженим голосом. — «Я не знаю, на що він сподівався, що я буду мовчати, поки він верзе цю нісенітницю про мене? Я не дозволю витирати об себе ноги!» Ти лише тихо підгукувала на знак згоди, наносячи крем на його рани. — «Вибач, що тобі доводиться робити це зараз», чуєш ти, як каже Хюнджин, зафіксувавши погляд на підлозі.