.°•Enoch O'Connor•°.

Було приблизно дві годині ночі, зазвичай ти страждала на розлад сну — безсоння. Твій погляд блукав по всій кімнаті, поки тіло переміщалося з місця на місце, намагаючись знайти ідеальну позу для сну. Ти зітхнула, втомившись від того, що не можеш заснути, тому взяла пальто і вийшла зі своєї кімнати та з будинку «особливих» на вулицю. Ти сіла під великим деревом, де зазвичай читала або спала. Вітер бив у обличчя, погода була дивною і холодною... раптом ти відчула руку на своєму плечі, від чого здригнулася

«Не лякайся, дурепо», це був Енох із тим своїм типовим серйозним виразом обличчя. «Що ти тут робиш? Вже дуже пізно. Хочеш, щоб тобі з'явилася порожнеча?» пожартував він, сідаючи поруч і спираючись на велике дерево