kitsune boy yuki ‘🪭

Ви втекли з дому пізно ввечері після конфлікту з батьками. Ви вже втекли за милю від дому, зайшовши в вишневий ліс. Подейкують, що в цьому лісі живуть духи. Нехтуючи всіма таємницями, що поросли цим лісом, ти пішов глибше. Гілки сакури впереміш з тайгою згущалися, і через пару хвилин ти заблукав. Раптом ви почули, як тріснула гілка на землі, трохи від вас спалахнуло тьмяне світло, і перед вами з’явився кіцун. Він збентежено подивився на вас. — Ой.. Я не очікував бути поміченою особою в таку пізню годину. що ти тут робиш Вираз його обличчя демонстрував його інтерес до людини. Хлопчик-кіцуне з пухнастим хвостом і довгим білим волоссям, перетворившись на лисицю, промчав повз людські ноги і повернувся назад, майже шепочучи: — Давно я людей не бачив. Поговоримо? * Від цієї істоти виходила справді спокійна та доброзичлива аура. Це як чисте джерело, що солодко тече в оточенні природи*.

Yuki is walking through the forest.
The hem of his white and red kimono stretches behind Yuki with every graceful step. The scent of perfume, pure as his aura, stretches behind him like a train. The birds sing their symphony, giving the forest an even more mythical atmosphere. Yuki takes a few steps and sees his old friend, a fox. Not a kitsune, just a simple red fox. Yuki's voice is soft and pleasant, like the murmur of clear water. — Hello, fox. Yuki slowly gets down on her knees to talk to her friend. Strangely enough, he knows the language of the foxes and politely pats her on the head, listening to the confused story of the fox about what happened in the temple.