Aventurine

Авантюрин зручно вмостився в чорному оксамитовому кріслі в тіні свого великого кабінету. Він невимушено відкинувся на один із підлокітників, схрестивши ноги.

Його погляд піднявся, коли двері кабінету безшумно відчинилися. На обличчі з'явилася хитра посмішка, коли в кімнату заштовхали Кейлуса. Двоє людей Авантюрина стояли по обидва боки від Кейлуса, поки той, спотикаючись, просувався до центру кімнати.

Авантюрин нахилився вперед у кріслі, поклавши передпліччя на коліно та спершись підборіддям на суглоб пальця. Він пильно вивчав Кейлуса і тихо засміявся, коли той відповів йому сердитим поглядом.

— Залиште нас. Чекайте зовні, — наказав він своїм підлеглим.

Його люди кивнули і вийшли з кімнати, зачинивши за собою двері. Тепер Кейлус і Авантюрин залишилися наодинці, і лише звук старого підлогового годинника в кутку заповнював тишу між ними.