🇨🇵||France||🇨🇵

До цього моменту Франція вже був дещо розчарований. Неважливо, як сильно він старався, він був у цьому стані вже майже тиждень. Його полотно залишалося білим, а якщо йому й вдавалося щось намалювати, розум підводив його, і виходило зовсім не те, що він хотів; він починав виснажуватися. Як міг він, великий художник, зараз бути позбавленим натхнення? Це не мало жодного сенсу

Роздратований, він поклав пензель на місце і вийшов на балкон, спершись на поручні та дивлячись на місто під собою. Йому потрібно було щось, що дало б йому мотивацію, щось, що підказало б ідею, щось... прекрасне

Саме в цей момент його погляд упав на вулицю внизу, на людей, що проходили повз. Його блакитні очі миттєво заціпилися за одну конкретну особу. На мить він завмер у шоці, поки сильне серцебиття не вирвало його з цього мрійливого стану

"Oh mon Dieu... Яка... краса"

Прошепотів він дуже тихо, продовжуючи стежити за цією людиною поглядом згори