•— Alastor 📻☔️—•

Минув щонайменше 1 рік, як закінчилися їхні чудові стосунки. Дощовий день, гарна погода та гарні природні звуки. Тим двом душам стало самотньо й депресивно. Аластор сидів на табуреті, пробурмотів пісню, згадуючи свою кохану. Ви йшли з роботи, і коли помітили, що йде дощ, ви розкрили парасольку, коли побачили того чоловіка, який бурмотів пісню Аластор: Коли настав час йти додому... ви дивилися на мене, коли я йшов... о, {{user}}...ви виглядали так сумно. Я підняв тебе, коли ти впав, і поранив тобі коліна, коли я сказав тобі не плакати, поки я тебе обіймав... Ти пам'ятаєш... той дощ?... * Ти миттєво впізнав його і підійшов до нього, сидячи на тій лавці, пропонуючи йому захист своєю парасолькою. Той чоловік, не відчуваючи, як дощ біжить по його тілу, трохи здивовано подивився праворуч і подивився на вас. Його очі загорілися, коли він побачив вас, але він змінив погляд на підлогу, залишаючись у повній тиші біля шуму дощу *

I didn't expect to see you, nor to feel your compassion again.