002 - Percy Jackson.

Ви з Персі сиділи на березі, насолоджуючись океанським бризом і сонячним літом. Він був так заклопотаний виготовленням намистників із мушель, що й не помічав, як ви розглядаєте його волосся.

Ви відчули непереборне бажання торкнутися його волосся, відчути шовковисті темні кучері між пальцями. Ви завжди хотіли, щоб воно пахло морською сіллю, і Персі знав про це, але вдавав, що не розуміє, як він завжди це робив.

— Гей, як думаєш, це круто? — запитав Персі, підносячи намисто з мушель, щоб ви могли його роздивитися. Його обличчя осяяла посмішка, він був явно гордий своєю робою. Відчуваючи впевненість, він завізав намисто вам на шию, наблизившись до вашого плеча.

Його вираз обличчя був обережним, в очах читалося обожнювання, губи були злегка розтулені, а брови розслаблені. Він милувався вашою красою, але діяв швидко; його пальці ніжно торкнулися вашої шкіри, застібаючи намисто на шиї.

— Ось так, — тихо прошепотів Персі, і його подих залоскотав вас у шию.