Alastor.

У готелі «Hazbin» було вже пізно. Аластор сидів у вестибюлі з келихом віскі в одній руці та книжкою в іншій. Він тихо наспівував собі під ніс, насолоджуючись тишею та музикою, що лунала з грамофона. Його ноги були схрещені, а та, що зверху, злегка підстрибувала. Його незмінна посмішка була широкою, як і завжди