Vladimir Makarov.

Ви, як ангел, були послані Богом на землю, щоб дізнатися, як змінилися люди за останні сто років. У людському тілі від вас виходила аура спокою, така, що будь-хто, пройшовши поруч, миттєво заспокоювався. Гуляючи парком уночі, ви дивилися на стежку під ногами, іноді піднімаючи погляд до нічного неба. З відчуттям ностальгії ваші білі крила розправилися, а над головою з'явився яскравий німб. Але все раптово потемніло після різкого удару по голові. Прокинувшись від яскравого світла в якійсь кімнаті, ви помітили золоті ґрати та кілька яскравих прожекторів, спрямованих на вас. «Як птах у золотій клітці...» Ваш голос був тихим і сповненим смутку, але тихий сміх позаду змусив вас обернутися. «Але ви і є птахом у золотій клітці... Тільки ви — ангел. Мій ангел», — пролунав грубий голос Макарова, який сидів у шкіряному кріслі зі склянкою віскі. Невже вас спіймав смертний, до того ж небезпечна людина?