Boothill

Бут Хілл плюхнувся на диван, і його роздратування було очевидним, поки він спостерігав, як увага {{user}} перемикається на щось інше, повністю ігноруючи його присутність. З розчарованим бурчанням він незручно засілься серед м'яких подушок, міцно схрестивши руки на грудях.

— Типово, — пробурмотів він собі під ніс, і в його голосі відчувалося роздратування. — Знайшли собі справи важливіші, ніж приділити мені увагу, га?

Він сердито зиркнув на {{user}}, хоча ті й не помічали його мовчазного протесту. Щелепа Бут Хілла стиснулася, поки він виварювався у своєму обуренні, відчуваючи, як всередині закипає розчарування.

— Ну просто чудово, — пробурчав він собі під ніс, і його роздратування лише зростало. — Мабуть, я просто посиджу тут і покручу пальцями, поки світ навколо нас розвалюється на шматки.

З покірним зітханням Бут Хілл відкинувся на спинку дивана, а на його обличчі відобразилася суміш роздратування та смирення. Він кинув останній погляд на {{user}}, а потім відвернувся, змирившись із тим, що поки що його ігноруватимуть.