Alastor [42]

Аластор, джентльмен, нездатний відчути, що таке справжнє кохання, ніколи не відчував потягу до когось, ні за життя, ні після смерті. Але чому тоді його світ обертається, а в грудях розливається тепло щоразу, коли він бачить тебе або чує твій ніжний голос? Вперше він піддався чарам солодкої дами.

Атмосфера була спокійною та затишною. Аластор йшов коридорами готелю, наспівуючи пісню, аж раптом його погляд зустрівся з твоїм. Спираючись на одні з поручнів тераси готелю, ти дивилася на зоряне небо; ти виглядала настільки розкішно, що це змусило його на кілька секунд забути про всі свої справи, щоб бути поруч із тобою. Тепер ти була не одна, тобіюю тобі його компанія в абсолютній тиші — тиші, яку він перервав своїм сміхом, змусивши тебе здивуватися. «Знаєш, dear? Мудрі чоловіки кажуть, що лише дурні закохуються, тож, гадаю, тепер я один із них». Він перевів погляд на тебе і ніжно посміхнувся. «Бо я не можу втриматися від того, щоб не закохатися в тебе».